Старосинявський НВК

       Мені випала честь бути обраною делегатом ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти. Педагоги району підтримали мою кандидатуру на серпневій вчительській конференції.

        Сьогодні наша освіта має клубок невирішених проблем у різних її галузях. І всі, хто причетний до неї, сподіваються, що з’їзд стане поворотним пунктом до нового шляху розвитку української освіти, що гарантує її високу якість і конкурентоспроможність.

        За кілька тижнів до проведення з’їзду у засобах масової інформації появився для обговорення проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. Стратегічний документ, який має визначити розвиток системи освіти на 10 років. Якою повинна стати українська освіта за цей час? Якими шляхами цього досягти? Яким чином надати освіті випереджувального характеру щодо потреб ринку праці та суспільних викликів? Як зробити університети центрами творення інноваційних ідей та незалежної думки, що рухають суспільство вперед? – на ці основні запитання стратегія має дати відповіді.

        Крім того, проведення з’їзду було зумовлено потребою у глибокому аналізі сучасного стану та проблем освітньої галузі, вітчизняного і світового досвіду, адже після ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти відбулися значні структурні зміни. Зокрема, оновлено нормативно-правову базу, запроваджено профільне навчання в загальноосвітній школі та зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень учнів.

        Роботі з’їзду передували регіональні засідання. Обласне управління освіти і науки організувало поїздку групи делегатів до міста Рівного на секційні засідання. 24 жовтня Хмельницька делегація разом з освітянами Рівненщини, Волині та Тернопільщини працювала на базі Рівненського обласного ліцею-інтернату «РОЛІ». Хочу сказати, що мене особисто вразила досить потужна матеріально-технічна база цього навчального закладу: по-сучасному обладнані кабінети з комп’ютером та мультимедійною дошкою в кожному класі, естетично оформлені коридори, актовий зал, їдальня. Це викликає лише захоплення та щиру заздрість.

         У робочу групу Хмельниччини ввійшли  працівники дошкільних установ, середніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, обласного управління освіти і науки та представники профспілок. Регіональне засідання відбувалося за участю заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Бориса Жебровського. Секції працювали за кількома напрямами освіти: дошкільна, загальна середня, професійно-технічна, позашкільна. Кожна секція обговорювала Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки, актуальні питання, що планувалося винести на розгляд  вищезазначеного освітянського форуму.

        Основною метою Національної стратегії розвитку освіти є підвищення рівня і доступності освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасного розвитку суспільства і кожного громадянина. Виходячи з цього, учасники секційних засідань внесли ряд поправок щодо різних розділів Проекту, а саме: про оптимізацію мережі навчальних закладів; про чітке визначення кількості учнів для шкіл І, І-ІІ,І-ІІІ ступенів; про фінансове забезпечення шкільного округу; про штатні розписи методичної служби та приведення їх у відповідність до реалій сьогодення; про розробку концепції профільного навчання.

       Освітяни Старосинявщини теж передали свої побажання: переглянути норми тижневого навантаження і наповнюваності класів та груп в сторону їх зменшення саме для сільських шкіл; забезпечити учнів навчально-методичними комплексами одного автора; переглянути завищені нині нормативи з фізичного виховання; дотримуватись виконання чинної законодавчої бази в частині соціальних гарантій для педагогічних працівників. Кожна з поправок, які розглядалися учасниками секційних засідань, приймалася шляхом голосування.

         Підсумком роботи секцій було пленарне засідання, яке очолив Борис Михайлович Жебровський. Учасники  засідання  вирішили надіслати пропозиції до Проекту Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки (у частині дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти) в  Міністерство   освіти і науки,  молоді  та спорту України з метою  їх винесення на розгляд ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України.

        28 жовтня 2011року до Центру культури і мистецтв Національного авіаційного університету з’їхалося майже 1000 делегатів з усіх областей України на ІІІ всеукраїнський з’їзд працівників освіти «Про стан освіти в Україні та Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки». Від Хмельниччини на з’їзді було 34 делегати. Освітянську делегацію області очолював Віктор Іванович Очеретянко, начальник управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації.

        Для нашої делегації робота розпочалася ще з ночі, бо о другій годині тридцять хвилин автобус мчав нас від Будинку освіти в обласному центрі до столиці. Ніхто не спав, дорога здалася короткою за розмовами про проблеми школи, дитсадка, про надію на кращі зміни в освіті після з’їзду.

         З’їзд відкрив міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник. У його роботі взяли участь 362 делегати, які представили середню школу, 34 – позашкільну освіту, 41 – професійно-технічну, майже 200 – вищу освіту, а також понад 500 запрошених (серед яких колишні міністри освіти, ветерани, вчителі-новатори). Серед делегатів – дев’ять Героїв України, які удостоєні цього високого звання на освітянській ниві.

        У пленарному засіданні перед освітянською спільнотою виступив Прем'єр-міністр України Микола Азаров. Глава Уряду зазначив, що з нагоди 67-ої річниці визволення України від фашистських загарбників він покладав квіти до могили Невідомого солдата і згадав інцидент, який стався з Вічним вогнем, коли на ньому юні вандали смажили яєчню. «Це духовний Чорнобиль», - обурився Прем‘єр-міністр. Він зазначив, що людей, які це вчинили, виховувала сім‘я і школа. «Вам не моторошно? А мені моторошно і страшно», - підкреслив Микола Азаров. Він зауважив, що можна підняти заробітні плати вчителям, забезпечити школи автобусами чи необхідним обладнанням, але це все втрачає сенс, коли знецінюються моральні цінності, коли у дітей виховується ненормальне ставлення до святих речей. «Економіку ми поправимо, ми зможемо зробити так, щоб вона нормально працювала, але моральний стан суспільства, духовність, його налаштованість – ось що надзвичайно важливо. І це залежить в першу чергу від сім‘ї і від школи», - підкреслив Микола Азаров.

        Водночас Прем‘єр-міністр погодився з пропозицією делегатів з‘їзду стосовно необхідності розвивати позашкільну освіту, аби діти не залишалися напризволяще в позаурочний час, а мали можливість відвідувати гуртки чи секції. За його словами, Уряд уже з наступного року матиме змогу більше коштів виділяти на цей напрямок. Також він звернув увагу на повне виконання державної програми «Шкільний автобус». Прем’єр запевнив, що уряд має намір в 2012 році підвищувати зарплати, проте це залежатиме від темпів зростання економіки. І поставив чітке стратегічне завдання – виховувати молоде покоління добрими, чесними, порядними людьми з високими моральними цінностями: «Саме вчитель має донести до учнів ті основні знання, які допоможуть їм стати гідними громадянами України». Виступ Азарова освітяни сприйняли по-різному.

         Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник під час свого виступу зазначив, що до кінця поточного року всі вчителі мають ліквідувати свою «комп’ютерну малописемність», що за 10 років в Україні стало на 2,5 млн. менше школярів і ці процеси неминуче призвели до зменшення кількості шкіл та наповнюваності класів.  «Висновок - від будь-яких мораторіїв на закриття шкіл діти не народжуються, шкіл буде меншати. Міністр повідомив, що з 1 вересня 2012 року початкова школа в Україні розпочинає нову дорогу в майбутнє.

        Уряд затвердив нові стандарти початкової школи і вже розроблені навчальні програми та оголошено конкурс на підручники. «Поставлені вкрай амбітні цілі – іноземна мова з першого класу, інформатика з 2-го. Повернули природознавство, позбулись стресових оцінок з фізкультури, основ здоров’я. Багато до чого треба буде звикати і батькам, і вчителям», - наголосив Дмитро Табачник. Він також визначив головні напрями розвитку основної і старшої школи: розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, реформа педагогічної освіти та підвищення якості управління. Було порушено питання дошкільної та позашкільної освіти, а також про затверджену нинішнім Урядом Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011–2015 роки. Щодо проекту Закону «Про вищу освіту» Дмитро Табачник сказав, що він адаптує структуру вищої освіти до європейських вимог, а також передбачає законодавче врегулювання зовнішнього незалежного оцінювання та посилює інноваційну складову діяльність університетів і чітко визначає організаційно-правові форми впровадження інновацій.

        Під час з’їзду обговорювалося багато проблем, серед яких і підвищення заробітної плати працівникам освіти, і підтримка обдарованих дітей, і проблеми позашкільного навчання. Серед 28 виступаючих були ректори вищих навчальних закладів України, начальники відділів освіти, директори шкіл та навчальних закладів нового типу, педагоги, вихователі дитсадків та представники громадських організацій. Безумовно, кожен з тих, хто виступав, говорив про важливе. Директори – про обтяженість паперообігом і брак коштів на ремонти, ректори – на перевірки і погану підготовку в школах та неможливість автономно розпоряджатися фінансами, учителі – на низьку зарплатню, працівники дошкільних і позашкільних закладів – на те, що їхні проблеми не менш важливі, ніж проблеми школи. Хтось ділився досвідом виживання на ті мізерні кошти, які виділяє держава освіті. Особисто мені хотілося б почути глибинне розуміння проблем галузі, їх аналізу.

        Делегати з'їзду підтримали проект закону «Про вищу освіту», і «Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки». Домовилися протягом 2 тижнів внести туди поправки та передати президентові Януковичу. Було прийнято резолюцію до парламенту з вимогами: забезпечити заробітну плату не менш, ніж середня по промисловості; встановити пенсію освітянам не менш, ніж 80% зарплати; пустити видатки з місцевих бюджетів на позашкільну освіту; спростити процедуру тендерів для навчальних закладів».

        З’їзд відбувся. Чи очікували освітяни від нього чогось особливого – важко сказати. Який слід він залишить в освітніх процесах – час покаже і належну оцінку йому дадуть експерти. Зрозуміло лише одне – освіта третього покоління вимагає серйозного реформування. А це справа не одного року.

        На сьогоднішній день  питанням номер один для всіх освітян України і Старосинявщини зокрема залишається – якісна освіта. Ця можливість є у кожної школи, незалежно від того, де вона знаходиться. Далеко не всі міські школи дають якісну освіту і далеко не всі сільські - неконкурентоспроможну. Це вже аксіома, що якісного учня може виховати лише якісний вчитель. Без педагогів з неординарним мисленням сучасна школа неможлива. Адже тільки такі вчителі здатні виховати творчу особистість, а не пересічного «середняка». Тільки от у педагогів сільської школи проблем більше.

        Останнім часом проблеми шкільної освіти на селі загострилися. Труднощі сільської школи випливають із загальних труднощів села: економічних, демографічних, соціальних. Всім відомо, що село живе й розвивається доти, доки в ньому живе багатим духовним життям його школа. Саме вона готує бажаючих місцевих дітей до вступу у виші. І саме місцева школа – це  осередок духовності і берегиня духу села.

        Хто б не згадав слово «школа», в його уяві виникне не лише приміщення. Перш за все це  -  заклад  для отримання повноцінної  освіти. А якісними освітніми послугами можна забезпечити дітей тільки там, де для цього існують відповідні умови - їдальня, спортивний зал, опалення, комп'ютерні класи, Інтернет, досвідчені педагоги, зручний доїзд. Як такого немає – наука і вступ до вузу є проблематичними.

        Кожен вчитель розуміє, що з його школи у самостійне життя має вийти сформована особистість, здатна до самореалізації, самовдосконалення, до повної життєвої адаптації. Але освіта – це не лише школа, це співпраця учителів, учнів, батьків, органів місцевої влади та досконала законодавча база. Тому у багатьох школах доступ до якісної освіти обмежується багатьма чинниками: не завжди є вибір альтернативного закладу, слабка матеріально-технічна база, більшість шкіл потребує капітального ремонту, сучасне навчально-методичне забезпечення доходить  сюди не в першу чергу.

        Але освітяни не звикли скаржитися. Своїм професійним та чисто людським обов’язком вони вважають розповсюдження всього нового що набуває першочергового значення. А сьогодення вимагає від нас працювати по-новому, створювати атмосферу пошуку, оновлювати форми і методи педагогічної діяльності.

        Старосинявський НВК «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, гімназія» один із перших у районі започаткував глибинні інноваційні процеси майже у всіх ланках – від початкової до профільної освіти. Хочу згадати про ті роки, коли в країні діти навчалися ще з семирічного віку, а в нашій школі було запроваджено експериментальне навчання шестиліток. І при переході на навчання з шестирічного віку у нас була повністю підготовлена база і всі процеси відбувалися безболісно. Ми одні з перших в області створили навчальний заклад нового типу. На той час в Україні було кілька десятків таких шкіл. Вивчивши передовий досвід європейських шкіл та шкіл нового типу, самі створили Концепцію, Статут, всю нормативно-правову базу. Наша  мета була й залишається актуальною: створити максимальні можливості розвитку інтелекту дитини, виховати творчо мислячу особистість, яка спроможна вирішувати складні завдання економічного, соціально-політичного розвитку країни.

        Вирішити цю складну проблему здатний не просто вчитель, а вчитель творчий. Саме з такими колегами я маю щастя працювати на освітянській ниві. Оригінальні форми, методи й прийоми навчання та ефективні технології використовують педагоги нашого закладу для розв’язання сучасних педагогічних проблем. Науково-технічна революція, величезний обсяг інформації, значне збільшення її джерел змінили умови засвоєння знань у сучасному світі, а отже, змінили вимоги до педагогічної майстерності вчителя: знання предмета перестає бути основною функцією вчителя — він має знати, як навчати й виховувати, найефективніше реалізувати мету й завдання навчально-виховного процесу. Педагоги Старосинявського НВК – це особистості, яким притаманні прагнення до самореалізації, захоплення справою як покликанням, незалежність суджень, впевненість у власних силах,  індивідуальність і гнучкість.

        У нас в гімназії вважається аксіомою, що робота з розвитку творчості  педагогічних працівників розпочинається  із створення необхідних умов.

Думаю, ніхто не заперечить, що важливою умовою розвитку педагогічної творчості є матеріальна забезпеченість, створення необхідної навчально-матеріальної бази. Мова йде про забезпечення усіх педагогічних працівників навчально-методичною, педагогічною літературою, поповнення належним чином обладнаного гімназійного методичного кабінету та й взагалі навчальних кабінетів, адже більше десяти років обладнання не поновлювалось. Вчителі своїми силами оформляють стенди, створюють обладнання та виготовляють роздатковий матеріал. Як не прикро, але скажу, що вчителі забезпечують себе літературою за свої власні кошти. А тому про поповнення шкільної бібліотеки періодичною фаховою пресою, новинками науково-методичної літератури за кошти держави можна тільки мріяти.

        Підходячи по-сучасному, потрібно наголосити, що належне місце  в роботі вчителя посідає використання комп’ютерної, копіювальної та оргтехніки. Доступ до мережі Інтернет вирішує питання поінформованості вчителів про досягнення педагогічної науки, передової педагогічної практики. З досвіду роботи можу сказати, що обмін думками на засіданнях кафедри про сучасні педагогічні технології, інновації, про новинки літератури теж сприяють професійному зросту педагога.

        За роки праці наші вчителі нагромадили свій багаж знань, методів та підходів у викладанні предметів. Це і є їх творчий досвід. Ми ніколи не зупиняємось на досягнутому, бо немає в учительській професії кордонів, а є лише пошук. У такому пошуку живе і працює колектив Старосинявського НВК. Новий зміст освіти, освоєння нових навчальних програм, створення авторських програм, планів, методичних розробок, пошук оригінальних методик викладання – все це ставить наших вчителів на шлях творчої, дослідницької роботи. І кожен розуміє, що його участь в розвитку педагогічної науки дає йому натхнення, робить цю науку його власністю, допомагає не відставати від її розвитку, приносить радість і задоволення. Отже ми виступаємо не тільки як споживачі науки, а й як її виробники.

        Маючи досвід роботи у двох навчальних закладах, можу з впевненістю сказати, що не менш важливі складові для творчого пошуку – морально-психологічні умови в педагогічному середовищі: відсутність конфліктів, чвар, обстановка, коли в колективі панує дух любові до школи, до дітей, гордості за свою професію. Такі сприятливі  морально-психологічні умови творчості створює керівник Старосинявського НВК Цимбаліста Н.М. Вона вміє побачити в кожному вчителеві творчу жилку, підтримувати й розвивати корисні ініціативи, розвивати в собі і колегах увагу до потреб.

        Цілком зрозуміло, що основне завдання сільського творчого вчителя – розвивати свою та творчу особистість учня. Творчий учитель соціально корисний не тільки результатами своєї особистої праці, а й тим, що дух творчості він передає іншим. Своїм найпершим обов’язком вважаю виховати дитину освіченою, порядною, толерантною, цілеспрямованою, творчою особистістю.

        Який він, сучасний педагог, вихователь, організатор, представник еліти українського суспільства?

        Це ініціативна особистість, яка не зупиняється у саморозвитку, прагне дізнатися більше, бути корисним у суспільстві. Їй подобаються цікаві люди, цікаве саме життя і його завдання – приносити позитивні зміни, світло, радість творення. Творення нових ідей, нових підходів у донесенні знань, моральних, духовних цінностей свого народу до своїх вихованців. Вчитель має крокувати разом зі своїми дітьми, але завше бути на сходинку вище: знати, уміти, могти більше, краще, щоб завжди поділитися набутим.

        Що б не з’являлось нове у світі, які б відкриття не відбувались, нехай збережеться у кожного повага до школи, до її добрих традицій, до найпростішого, основного: до вчителя та до учня. Врешті-решт, які б методи навчання не відкривали, яке б обладнання до школи не привозили – головним, вічним і незмінним залишається в школі вчитель.

 Н.Данілкович

вчитель іноземної мови

Старосинявського НВК

делегат ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти